Культурно-мистецький проєкт «Вишиванка — Код Нації»
Наш проєкт “United For You” долучився в якості партнерства до культурно-мистецького проєкту «Вишиванка — Код Нації»
До Дня вишиванки «Вишгородський історико-культурний заповідник» у партнерстві із соціальною майстернею «Вільна нитка» презентували спец проєкт «Вишиванка — Код Нації».
Вишиванка має давню історію. У кожному регіоні України вишитому одягу притаманні свої особливості: характерні орнаменти та мотиви, найбільш поширена колірна гамма, особливості крою та техніки вишивання.
«Історія української вишивки — це історія українського народу. Важливо, популяризовувати український традиційний одяг та надавати йому нове життя. Вишиванка — це наша унікальна спадщина. І ми маємо передавати ці знання, історію та традиції наступним поколінням» — розповідає кандидатка історичних наук, директорка “Вишгородського історико-культурного заповідника” Влада Литовченко.
Кожна вишита сорочка — це унікальний код краю. Задля популяризації народного костюма Київського Полісся та Середньої Наддніпрянщини за зразками старовинних сорочок із музейних фондів КЗ КОР «Вишгородський історико-культурний заповідник» були створені репліки вишиванок.
Майстрині соціального підприємства «Вільна нитка» зробили сучасну інтерпретацію традиційного українського одягу за мотивами старовинних сорочок.
Колекцію новостворених вишиванок продемонстрували відомі громадські та культурні діячі: Міла Нітіч, Крістіна Басок, Катерина Потлова, Крістіна Коваль, Наталія Мухіна, Лілія Болбат, Тетяна Репеде, Марина Ганіцька, Тарас Яницький, Василь Котляров, Роман Мацюта, Андрій Кучер, Олег Сербін, Ігор Степурін, Володимир Щибря.
Образи доповнили авторські прикраси Катерини Потлової.
«Частину сорочок ми відтворили абсолютно точно, а з деякими експериментували з кроєм й кольорами» — зазначають у «Вільна нитка».
До кінця ХІХ ст. на теренах краю побутувало декілька десятків технік вишивки. Основною технікою на Поліссі було занизування-заволікання, що імітувало перебірне ткання. Ретязь, різного роду мережки, штапівка, настилування, змережувальний та обметувальний шви, коса гладь та багато інших були витіснені хрестиком. Домінантним кольором оздоблення був червоний у поєднанні із синім, а пізніше — червоний у поєднанні з чорним. Зрідка вишивали білим, здебільшого — у лівобережних селах району.
На теренах Київського Полісся та Середньої Наддніпрянщини поширеними були три види намиста, що виготовляли з різних матеріалів — скла, каміння, коралу.
«Наші Збройні Сили України воюють за українські землі та відвойовують українські кордони, а наше першочергове завдання робити все можливе для збереження нашої культури та української ідентичності» — додає Крістіна Басок.
